Пожену я лебеді: Вірш

Пожену я лебеді до Дунаю до води,
Ой, доле моя, до Дунаю до води.

Ой, вже мої лебеді та й наплавалися,
Ой, доле моя, та й наплавалися.

Ой, вже мої карі очі та й наплакалися.
Ой, доле моя, та й наплакалися.

Горе мені молодій, свекоркові годючи,
Ой, доле моя, свекоркові годючи.

Я свекрові догоджу, білу постіль постелю,
Ой, доле моя, білу постіль постелю.

Я свекрусі догоджу, голівоньки догляжу,
Ой, доле моя, голівоньки догляжу.

Діверкові догожу, шовком комір вишию,
Ой, доле моя, шовком комір вишию.

Я зовиці догожу, русу косу зав’яжу,
Ой, доле моя, русу косу зав’яжу.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Пожену я лебеді":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Пожену я лебеді: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.