біжить вогонь невтримний по сухій соломі
то я торкаюся твоїх тугих грудей шовкових
в часі кохання — перезрілих овочів поліття
несамовита пристрасть роздирає твою сукню
шалена пристрасть розминає постіль на якій
щоразу як ніколи полоню тебе схвильовану
щоночі зіллям опійним тебе маню в ту казку
яку ніхто не встиг ще доказати до кінця й
вигострюю об твої стегна свою кволу цноту.
- Наступний вірш → Анна Багряна – Цей поцілунок – поза святістю
- Попередній вірш → Роман Бабовал – в кожнім дзеркалі я причаївся
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші