в саду розмножились берези нерухомі
безрукі — сполонили вітер і птахів що в нім
вкрай розмотали стежку що вела тебе до нас
(чи відшукаємо себе між ними ?) не журись!
хай кожна з них царює у своїм застої:
ми виживем — в єдинім дереві що ходить
- Наступний вірш → Роман Бабовал – а завтра заборонять нам той перехід
- Попередній вірш → Роман Бабовал – щоночі дотиками ми себе
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші