жорстокий — вимір цей в якім нам виживати
ілюзія що ніби ми існуєм — спереду
позаду — найцінніші спомини зникають
опудало уклало перемир’я з вороном:
тобі — увесь покіс мені — забуте зерно
чи завтра буде на столі наш хліб насущний?
- Наступний вірш → Роман Бабовал – а завтра заборонять нам той перехід
- Попередній вірш → Роман Бабовал – щоночі дотиками ми себе
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші