Була весна, така, як в книжці пишуть:
Безхмарна синява і сонце золоте,
Вітри лежать і ледве-ледве дишуть,
А ліс простується, зідхає і росте.
Сміється дрозд, десь кос на дудку свище,
Дві горлиці присіли на ланок,
А жайворон все вище, вище, вище,
На нитці золотій зачіплений дзвінок.
Ти не прийшла, коханочко єдина,
Ми ждати так тебе: ліс, поле і пташки.
Дівчино, знай — одна така хвилина
Буває раз на рік, а може й на роки.
Шелеснуло… Порушилась ліщина…
Дві зіроньки заблисли зодалік…
І я відчув — одна така хвилина
Буває на роки, а може й раз на вік.
