Давні ми вже, дівчино люба,
Та не погасло в нас чуття,
Взяли ми молодість за чуба
І завернули з небуття.
Ми воскресили в грудях спомин,
А в душах розвели вогонь,
Ми знов відчули крови гомін
І ласку злучених долонь.
Минають дні, як бистрі хмари,
Лелить життя, як водопад,
А ми з тобою дієм чари
І завертаєм час назад.
