“Як можеш так себе хвалити?!”
Питався раз старий поета молодого.
“Нічого в тім немає, дядьку, злого,
Коли хвальба дає і їсти й пити!
Бо слава — пташечка химерна,
Не прилетить сама тобі до хати,
А треба вміть на неї засвистати —
Підкинувши в полові трохи зерна.”
