Січова антифемінстична
Пиймо, друзі, грай, музико,
Нам вже все одно.
Бо правдиві в світі тільки
Музика й вино.
Був собі стрілець, що дівчину мав.
Як квітки, весну, він її кохав.
І кохав її, і любив її,
В своїх думах, в своїх мріях золотив її.
Приспів:
Був собі стрілець, що дівчину мав.
Як квітки, весну, він її кохав.
Та зайнялось раз небо від гармат.
В боротьбі страшній йшов на брата брат.
І стрілець пішов, як пристало всім,
Та постріляний, побитий, повернувся в дім.
Приспів.
Нім до матінки рідної прийшов,
Перше дівчину свою віднайшов.
Та як стрінув лиш мрію своїх мрій,
То жорстоке впало слово: “Ти тепер не мій!”
Приспів.
Пиймо, друзі, грай, музико…
