Зажурились галичанки та й на тую зміну:
«Ой відходять наші стрільці десь на Україну.
Хто ж нас поцілує в уста малинові,
Карі оченята, чорні брови».
«Не журіться, галичанки, є ще і військові,
Ті ще краще обіймають, ніж Стрільці Січові.
Ті вас поцілують в уста малинові,
Карі оченята, чорні брови».
«Ой не будуть більше військові з нами приставати,
І не будуть нас військові за стан обіймати,
Ні, не поцілують в уста малинові,
Карі оченята, чорні брови.
Аж як ви із України вернетеся знову
І як перше знов підете з нами на розмову,
Тоді вже цілуйте в уста малинові,
Карі оченята, чорні брови».
