Роман Савицький – Гуцулка Ксеня: Вірш

Темна нiчка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в нiй постать снiжно-бiла,
Гуцул Ксеню в нiй впiзнав.

Гуцулко Ксеню,
Я тобi на трембiтi
Лиш однiй в цiлiм свiтi
Розкажу про любов.

Пролетiло жарке лiто,
Гуцул iншу любить скрито,
А гуцулку синьооку
В нiч останню вiн проща.

Гуцулко Ксеню,
Я тобi на трембiтi
Лиш однiй в цiлiм свiтi
Розкажу про свiй жаль.

Черемошу грали хвилi,
Сумували очi синi,
Тiльки вiтер на соснинi
Сумну пiсню завивав.

Душа страждає,
Звук трембiти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Роман Савицький – Гуцулка Ксеня":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Роман Савицький – Гуцулка Ксеня: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.