Гірко було Ісусові, маленькій дитинці.. .
Не вродився Він в палаті, ні навіть в хатинці,
а в убогому вертепі за містом на полі
нічим було приодіти груденята голі.
У кутку стояли ясла, а у яслах сіно —
туди Мати положила Ісуса-Дитину.
— Оце Тобі колисочка, маленький мій синку!
Поки прийдуть до нас гості, засни хоч годинку!
Пробудились чабани у степу глухому,
поспішають поклонитись Богові малому,
бо збудив їх Янгол Божий і сказав новину
про народження Христове, про святу Дитину.
Прибігають до вертепу, з подиву німіють,
заспівали б “Бог Предвічний”, та чомусь не сміють….
З-за Йордану, від пустині шляхом йдуть верблюди,
палахкочуть смолоскипи, розмовляють люди.
То три книжники учені, мудреці зі Сходу
поспішають за промінням зірки з небозводу,
бо зірниця промениста ген високо з неба
показала їм дорогу, де іти їм треба.
Приїжджають до вертепу, з подиву німіють,
на правдивого Месію глянути не сміють.
Хоч ходив полями холод і здіймався вітер,
круг вертепу стало тепло і запахли квіти,
а зірниця срібним світлом, тихим і чудовим,
осіяла Боже чудо, Рождество Христове.
І для вас ця Божа зірка, любі наші діти,
у святий різдвяний вечір над вертепом світить
і показує вам просту до Христа дорогу —
ви до Нього поспішайте, поклоніться Богу
і благайте допомоги на всі смутки й болі,
а для Рідної Країни гаразду та волі.
