Роман Завадович – Мій рідний край: Вірш

Люблю я квіточки пахучі,
Люблю берізоньку струнку,
Люблю той явір, що на кручі
Коріння миє у струмку —

І трав зелені оксамити,
Важкі пшеницею лани,
Високі гори гордовиті,
Одіті в сизі жупани,

Задуманий, дрімучий гай —
Бо це ж мій любий Рідний Край.

Люблю ставів голубі очі
І синіх рік стрічки стрійні,
Безкрає море, що рокоче
І мерехтить в далечині,

Пісні пташині у діброві,
Спів жайворонка серед нив,
Блискучий місяць і перловий
Туман, що поле застелив,

І лоташем заквітчаний ручай —
Бо це ж мій любий Рідний Край.

Люблю я бурі пошум жвавий
І мову громів голосну,
І срібний ранок, що ласкаво
Будить природу всю зо сну…

Люблю я ті міста і села,
Де Український Нарід мій —
Гей, там душа моя весела
Повна посвяти і надій.

Землі тій, Боже, щастя дай,
Бо це мій любий Рідний Край.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Роман Завадович – Мій рідний край":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Роман Завадович – Мій рідний край: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.