Пам’ятаю добре так, як нині:
У кутку стояв пшеничний сніп,
І врочисто на старинній скрині
Сяла свічка, встромлена у хліб.
За вікном миготіли срібні зорі,
Мов квітки, мальовані на склі,
І по небі, мов по темнім морі,
Місяць-човен плив за гір шпилі.
А в кімнаті так було святково,
Хоч на дворі мерехтів мороз,
Пахло ніжно сіно із діброви,
Мов би тут вродитись мав Христос.
Нам здавалось, що мале Дитятко,
Впавши з неба зіркою в саду,
Завітає в нашу рідну хатку,
Принесе нам першу коляду.
І зложивши руки, мов у храмі,
Батько, мати й діти їх малі
До Ісуса в почорнілій рамі
У молитві очі підвели.
І нараз за вікнами з’явився
Тихий спів, мов чудо із чудес:
“Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес…”
Пам’ятаю добре так, як нині,
Спів колядки, ясне сяйво свіч…
То було в прекрасній Україні,
У різдвяну, повну чарів ніч.
