Камінно сплять історії вітри
Під містом, де гриміла рать Богдана,
Де Прометей великої пори
В огні й крові залізні рвав кайдани
І де мечем та літерами крови
Літопис твій написано, Зборове!
Туди ходила молодість моя
Дитячими, маленькими ногами…
Гей, нині ще півсерця дав би я,
Щоб, притулившись, як колись, до Мами,
По вінця повний радости й любови,
Я в гості міг до тебе йти, Зборове!
Та що ж я дам, як серце я лишив
Давним-давно над Стрипою сумною,
Звідкіль протяжний спів пшеничних нив
В душі бринить далекою луною.
Немає іншої у нас розмови,
Присівці рідні, милий мій Зборове!..
І тільки думка, мов підбитий птах,
Летить туди — в минуле і далеке,
Де перепели кличуть у житах,
Де клекотять над стріхами лелеки,
Де Хворостець* зелені зводить брови,
На тебе здаля дивиться, Зборове!
Та прийде час — зів’яне туги квіт,
Озветься грім могутнім волі словом,
І хтось підійме слави заповіт,
Закопаний в могилах під Зборовом,
І хтось в вінку лавровому Обнови
До тебе в гості прийде знов, Зборове!
__________________
* – Хворостець — лісок в околиці Зборова і назва села.
