Руслана Лоцман – Стара сорочка: Вірш

Стара сорочка, давня, як війна.
Сорочка наша, вишита хрестами.
Минулі війни пам’ята вона,
Не стерлись біль і квіти за літами.

У ній справляли,може, весілля.
Я ж одягну її у час воєнний.
Стара сорочка нині звеселя,
Бо є в нас те, що зветься незнищенним.

Крізь сотні літ свободи дух живий.
Крізь тисячі років лунає пісня.
Воєнний досвід у нас всіх старий,
Бо з ворогом-сусідом завше тісно.

Старі сорочки, наче оберіг,
Вони із нами йдуть до перемоги.
За тих, хто зараз і раніш поліг,
За тих, хто відрива чортяці роги.

За тих, хто захищає кожну мить…
Несімо енергетику народу.
Бо Україна ж вічно буде жить.
Цінуймо її історичну вроду.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Руслана Лоцман – Стара сорочка":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Руслана Лоцман – Стара сорочка: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.