На одній планеті
Жив голодний Єті.
Це така людина,
Тільки снігова.
На сніданок Єті
Жив лише котлети
І лише ячмінним
Квасом запивав.
Ну а більш нічого,
Ну геть-геть нічого,
Ну, їй-бо, нічого
В роті він не мав.
От хіба що ногу,
Поросячу ногу,
Та яєць десяток
Смажених ум’яв.
Потім натщесерце
З’їв борщу відерце
Й пирогів з грибами
З’їв приблизно з пуд,
І тому, до речі,
Йєті наш надвечір
В талії та в плечах
Надзвичайно схуд.
Гірко плаче Єті:
— Я на цій планеті
З голоду страшного
Дуже помарнів,
Адже я нічого,
Ну геть-геть нічого,
Ну, їй-бо, нічого
З ранку ще не їв.
