І він побачив,
що рука його
підне́сла сонце
над безмежним світом.
Йому пекло́…
а пе́кло не могло
очей його
і голосу спалити!
Пішла луна…
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – Мурчить і грається з тобою, мов з клубком
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – Хрещена матінко моя
(Оцінок ще немає)