Сергій Губерначук – Аварія серця: Вірш

Знову кинуся в прірву твоїх почуттів,
звідки справжній мій голос навряд чи озветься!
Я лише прошепчу: “Чи цього ти хотів?”
і за серце вхоплюсь – це аварія серця!

У коханні пройде непоміченим зло,
і покора солодкою за́вжди здається.
Я уже не згадаю, з ким серце було.
Де нікого нема – там аварія серця.

Приспів:

Аварія серця! Аварія серця.
Воно не твоє –
ти сердься-не-сердься.
Аварія серця. Аварія серця!
Послухай його –
воно вже не б’ється?!

Я у ложі твоєму, у сніжному сні
граю роль мовчазну, ніжну смерть Нефертіті.
Так остання любов відраховує дні
до аварії серця – найбільшої в світі.

Приспів.

Останній приспів:

Аварія серця. Аварія серця.
Воно не твоє –
ти сердься-не-сердься.
Аварія серця. Аварія серця.
Як порожньо тут –
воно вже не б’ється…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Сергій Губерначук – Аварія серця":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Сергій Губерначук – Аварія серця: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.