Місимо, мішаємо, вминаємо,
час зацементуємо – й минаємо.
А воно стоїть – стоїть, не падає.
Та про нас ніхто-ніхто не згадує.
Ви танцюєте вальс-босто́н –
і торуєте свій бетон.
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – Дві мушлі
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – Талант і ґеній
(Оцінок ще немає)