Біля білої груби –
тепло,
пальці звикають до неї,
чоботи бачили ліс
і тепер коло неї чорніють на варті,
вогка одежа звисає,
мов хмара надворі;
світло стискається,
сутінки суто,
миша підпільно в кутку шарудить;
дощик щебече за шибкою,
пахне грибами і рибою,
сном наповняється хата.
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – Ти жарина з циганського вогнища
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – Висновки
(Оцінок ще немає)