Постане день з очей твоїх високих.
Проллється ніч з глибоких вуст твоїх.
Я буду твій, але лише півроку.
Півроку – твій, а далі вже – для всіх.
Моя печаль народжена сьогодні
лілеєю, яку несу тобі.
Загину я в твоїй ясній безодні
без зайвих слів – “To be or not to be?”!
Приспів:
Бути чи не бути?
З тобою чи без тебе?
Як усе забути,
якщо забути треба?
Бути чи не бути?
Життя або кохання!
Серцем б’є у груди
останнє запитання!
Скажи мені, чи є на світі правда,
щоб так любити й одуріти так?!
Чому душа над примхами не владна?
Хто ти така?!, і далі бути я́к?
Приспів.
Я не збагну, навіщо поцілунки
встеляють шлях од ніг до голови,
коли й затим життя в страшни́х малюнках
нас обертає мало неживих!
Приспів.
