Сергій Губерначук – Ця світла ніч спіткала темний край: Вірш

Ця світла ніч спіткала темний край,
де ти молився на Північне Сяйво,
де ти ділився з морем часом зайвим,
де з оленем на кризі плив у рай.

Ця світла ніч постала в темний час,
коли хурделилася смерть серед торосів,
коли взялися льодом сто матросів,
один за одним загубивши шанс.

Ця світла ніч пробила темний день,
немов броню останню – перемога,
немов степи незаймані – дорога,
немов раптовий пагін – древній пень.

Ця світла ніч навчила темний люд,
як мати очі і Полярну зірку,
як рятуватися від смерті стрімко,
як доплисти у рай з усіх-усюд.

Ця світла ніч зробила б ще не мало,
якби кохання наше врятувала.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Сергій Губерначук – Ця світла ніч спіткала темний край":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Сергій Губерначук – Ця світла ніч спіткала темний край: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.