Розмножилися дні, –
що значить – “суєта”.
Тому однакові “минуле” і “майбутнє”
на тереза́х моїх,
які я зву – “мета” –
їх порівну, – а от “тепер” – відсутнє.
Поезії нема, –
я жив без неї день.
Бо вічність поділяв лише на “до” і “після”.
Тут літо – там зима,
але нема пісень…
Є мить, – якої раптом щезла пісня!
Прошу, твори тепер –
твори своє “тепер”.
За “вчора” відроби своє наступне “завтра”.
Якби ти не помер –
то все одно б помер,
але сьогодні – вічним бути варто.
