Ось десять їх.
Віршів моїх.
Кожне читаю з них –
звідки ви?
Переполовинив би я,
та їх утаїти як?
Очі скрізь.
Не те, що колись.
Утіхо моя!
Ой, сліпа моя!
Тільки любись.
На них не дивись.
Що не здолав –
у перґаменти склав.
Згорнув, мов руно.
І п’ю, як вино.
І п’яний я.
І співаю я.
Утіхо моя!
десяти ночей…
