До неба вів гай, де за зіркою зірка
зривалася й падала з гілки на гілку,
а ми у траві розляглися з тобою
й лічили бажання й ділились любов’ю.
Віддай мені смак перестиглої рути –
я ночі такої не хочу заснути.
Візьми і вуста і тривожні обійми,
на серце моє обернися між ними!
Забудься про все – хай працюють молитви,
якими ми встигли півнеба полити!
Лише поділися зі мною – собою!,
і в небо одне́ об’єдна́ймось обоє!
