Довгі нігті з тонки́ми закінченнями,
елеґантно лаковані в червінь,
зранку – матові, вдень – освічені,
уночі, – ніби з пластику, мертві,
обплітають чоло, заповзають у вухо,
у шершавій щоці вовтузяться,
мов красива змія, повна сонного духу,
перш ніж тихо вкуси́ть – підлабузнюється,
мов зміїна сім’я, скута разовим голодом,
виробляє єдину тактику,
так ці нігті томливо, задовго, ще змолоду
роздирають його по клаптику.
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – Ілюмінацій грайво переморгується
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – Червоний буйвіл п’є
(Оцінок ще немає)