Сергій Губерначук – Гладіолуси в осіннім саду: Вірш

Квітка за квіткою здіймається.
Обрій цвіте, роса зливається.
Квітка за квіткою – до осені.
Літо ще спить у гладіолусі.

Зрада пройшла грозою тихою.
Чуєш, як холодно я дихаю?
Мов каяття в твоєму голосі,
бджоли гудуть у гладіолусі!

Приспів:

Гладіолуси в осіннім саду
не скоро відцвітуть,
бо йду від тебе, йду!

Гладіолуси в осіннім саду
за вітром упадуть
у відчай і біду!

Поки блукав я у розчуленні,
хто вас плекав, мої улюблені?
Руки чиї, як не коханої!?
Сльози чиї, як не жаданої!?

Приспів.

Мій гладіолусе, наляканий,
ти, як і я, дощем заплаканий…
Квітка багряна та й за квіткою
вишита в серці, та не ниткою!…

Приспів.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Сергій Губерначук – Гладіолуси в осіннім саду":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Сергій Губерначук – Гладіолуси в осіннім саду: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.