Довго з ложкою в руці
Ніна їла голубці.
Їх усіх за щоки пхає,
все жує, а не ковтає.
Ми дивуємося з Ніни –
а вона сидить без зміни.
Потім ледве проковтнула
і полегшено зітхнула:
– Хух! У мене сто очок!
Я ж сьогодні – хом’ячок.
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – Тетеря
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – Ремінець
(Оцінок ще немає)