Сергій Губерначук – Голубих очей океан: Вірш

Час мине.
Ти пробачиш знов мене.
Я не винна, ти не винен –
тільки час…

Тут зима.
Тут ні слів, ні сліз нема.
Довго, довго скнієш –
гинеш враз кожен раз.
О, винен час!

Все згадай –
і хоча б надію дай
повернути все забуте –
все-все-все.

Все пробач –
і любов мою побач.
Поверни серце в груди,
щастя це,
горе це.
О, щастя це!

Приспів:
Голубих очей океан.
Це душа твоя, твій обман.
Буду я тонути –
ти мені покажеш,
скільки маєш ска́рбів там.
Голубих очей океан!

Хто тобі
дав ці очі голубі?
Хай тепер сама не знаю,
що роблю.

Час летить,
я твоя маленька мить,
я в очах цих блукаю,
як в раю,
як в раю.
О! я люблю.

Приспів.

Переспів:
Адже все не даремно –
нас покинув страх.
Хоч усюди так темно,
а в очах –
но́ве кохання!

Приспів.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Сергій Губерначук – Голубих очей океан":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Сергій Губерначук – Голубих очей океан: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.