Над віхолою – час,
над часом – часом віхола.
Змія сповзла повз нас –
повзла й морозом дихала.
Твоя рука така
холодна і невпевнена.
Розлука, мов ріка,
мов снігом ніч пере́рвана.
Приспів:
Не переймайся дотиком зими.
Зими.
Я зрозуміла – стали ми
іншими!
Інші ми!
Чому так мало слів?
Чому мовчання – золото?
Ти та́кож зрозумів:
нас надвоє розколото.
Розхристано серця
на дві порожні камери!
Невже дійшли кінця
твої хороші наміри?
Приспів.
Серединка:
На дні розлук –
уся моя любов,
на дні розлук.
Питає знов:
навіщо ти пішов
до інших рук,..
інших рук!
Приспів.
