Калейдоскоп думо́к, мов пам’ято́к культури,
колишніх, домої́х, ледь пі́днятих з руїн,
цей якнайдовший шлях у світ літератури,
цей лабіринт у склі розбитих Україн,
мене ані́ шалить і мало інтриґує,
бо все, буквально все – то іґрек, зет чи ікс,
які дурна рука лише автоґрафує.
бо кожна думка є струмком у Стікс.
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – Мініода пішохода
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – Думка
(Оцінок ще немає)