Ніч – моя свобода, я – її споруда.
Голе серце білим світило.
Пред’явила вроду, розв’язала груди,
відпустила тіло – на діло…
Мій комерсанте,
я теж комерсантка:
Моя комерція – це я,
уся до останку.
От і ранок морить, от і розплатились,
теплими грошима вдягаюсь.
Поки ще за штори сонце не спустилось,
час не гаю –
спати лягаю…
Ніч – моя свобода,
я – її споруда.
В голе серце “Біле” вливаю.
Воно густо бродить,
розпирає груди…
І ридає скрипка, ридає…
