З хліба коники ліпив.
На одного наступив.
Мама каже: – Що це, Во́во?
Що ти плачеш, як корова?
– Та я ж коники ліпив,
на одного наступив.
Я хотів його спіймати,
він давай мене брикати!
Мамо, дай мені батон,
я ліпитиму ворон!
– Гріх так, синку, хліб глумити.
Годі, Вово, ґав ловити…
Мама – враз до магазину,
накупляла пластиліну.
Потім каже: – От, пустун!
На, зліпи собі табун.
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – А міст, взагалі, не існує у світі
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – Знову на морі я
(Оцінок ще немає)