Тільки тобою серце тліє
в цю темну непритомну ніч,
де один я знову.
І повернути
вже ніколи не зумію я
подих твій і щирі сльози з віч.
Ти не верне́ш,
як весна ця зла і ві́тряна,
як зимова віхола;
і ніхто тебе не спинить..,
як ту любов,
із котро́ї тебе викрано,
а мене обікрано…
Збути зраду вже не встигну.
Я не забуду
тих далеких світлих сподівань.
Знов не засну
і знов потраплю
у вічний і самотній склеп,
де надій не буде.
Більше ніколи
вже тобою не забарвлю я
темну ніч і цей останній лет…
Дощ фарбує вікна нотами…
