Був сніг – як день, а день – як сніг,
і я сховатися не зміг
ані від слів, ані від сліз твоїх.
Тоді я нагадав тобі
далекі гори голубі
і попросив не забувати їх.
Приспів 1:
Луна засніжених гір
нас кличе ввись до сих пір.
Там світ – маленький згори,
там інші кольори!
Луна засніжених гір
твій голос має, повір.
Повір, не знаю я сам,
чому я ще не там!
Ти говорила – ти права –
любов – лавина снігова,
я чув одну засніжену луну.
Ти просто звикла до землі –
а мрії вже такі малі,
що гріх мені складати їм ціну.
Приспів 1.
Я поцілую твій портрет
і покладу його в конверт,
ще допишу силенну силу слів.
Читай-читай хоч цілий вік
про мить любові й щастя пік –
а я орлом у гори полетів!
Приспів 1.
Приспів 2:
Луна засніжених гір
нас кличе ввись до сих пір.
Там світ – маленький згори,
там інші кольори!
Луна засніжених гір
твій голос має, повір.
Повір, не знаю я сам,
чому я знову там!
