Перший ляпас, якого отримав від тебе,
був пекучим, як сіль, зашарі́лось лице.
Другий ляпас, якого отримав від тебе,
залишився тавром і всьому́ був кінцем.
Третій ляпас, якого отримав від тебе,
Виїв очі мої, я не бачу тебе́.
І – останній – став звичним! таким, ніби й треба!
покаранням самого себе.
