Речитатив:
Мої друзі називають мене мазохістом…
і кажуть, що ти сіла мені на голову,
і звісила ніжки…
Але твої ніжки такі прекрасні!
Люба моя, усе, що ти робиш, –
мені подобається.
Бо я кохаю тебе.
Привабливу і горду,
безжалісну і жорстоку.
Зазнавши утисків, ще більш тебе люблю.
Безцеремонності твоєї дочекавшись,
ще більш упевніше й скорше програю,
у кожній сутичці з тобою поєднавшись.
Приспів:
Моя напасте, я твій мазохіст.
Хай біль пружинить скоєне кохання,
хай побудує на останках міст
для зустрічі й ново́го поєднання.
Речитатив:
Люба моя,
твоя злість приносить мені щастя.
Твоя гординя стоїть наді мною –
і я вірю твоїм страшним байкам,
кінець яких щасливий,
бо я люблю слухати тебе,
коли ти заспокоєшся
і засинаєш у моїх обіймах.
З твоєї ле́гкої і ніжної руки
я, сонні очі закотивши, траплю в пастку.
Мене минатимуть, минатимуть роки,
а я любитиму і віритиму в казку.
Приспів.
