Сергій Губерначук – На зоряній естраді: Вірш

Коли стою на зоряній естраді,
то все одно, що в небесах лечу.
І бачу світ, що в сонячнім параді
збирає всі вогні – в одну свічу.

Не поспішай! О, музико в оркестрі,
палка, як гнів, холодна, як неон,
спіймати світ, що мчить на всіх колесах
за піснею – у зоряний полон!

Приспів:

На зоряній естраді
я обіймаю цілий світ!
На зоряній естраді
колись і я зали́шу слід.

На зоряній естраді
життя споко́ю не дає!
На зоряній естраді
кохання піснею стає!

Співаю вам, а сам іду в тумані
по ледь помітній мовчазній землі.
А навздогін, на зоряній естраді,
нові пісні з’являються в імлі.

Приспів.

Здійми свічу, щоб скруту перебути!
Нехай помножать радістю серця
пісні, з якими можна ввись майнути
і небо осягнути до кінця!

Приспів.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Сергій Губерначук – На зоряній естраді":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Сергій Губерначук – На зоряній естраді: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.