Над кожним днем ще вище небо,
бо нижчає земля.
Пітьом та сонць смугаста зебра
носила немовля.
Воно зросло на чоловіка.
А згодом – старика.
З тих літ між поколінь без ліку
і ллється ця ріка.
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – О світе мій, в руках моїх ти
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – Україно рідна
(Оцінок ще немає)