Не без того, щоб любити,
ще не був, так будеш битий,
Бо в останній день кохання
за зітханням – йде прохання…
“Боже-Боже, поможи-но –
забери мою дружину…
Не її – так хоч мене.
Все одно, життя майне,
мов сірник, згорить одразу,
в бійках, сварках та образах.
Все одно, Всевишній Боже,
серце розцвісти не гоже,
очі, мов порожні доти,
руки, мляві до роботи,
бач, лише Тебе люблю.
Збав! Бо вб’ю її ще – вб’ю!..”
І наказує їх Бог –
залишає їх удвох.
