Ще зорі кружляли над морем утіхи,
й далеко розкладений одяг білів.
Але каяття підступало так тихо,
і голос розлуки вже нам шепотів.
Це наша провина, це тільки спокуса,
а там – за коханням – інакше життя.
Це чари якісь, мов недобрий примусив.
Мене обдурили мої почуття.
Приспів:
Не спокушай мене –
якщо не маєш чарів ти.
Не спокушай мене –
знайди сміливість геть піти.
Даремно час не гай,
прощай в усій своїй красі.
Мене не спокушай.
Розмило море барви всі.
Я іншу люблю, а тобою красуюсь.
Хто ж перший кохання таке прокляне?
Я зрадив раніше – і зраджую зараз,
бо ти спокушаєш безбожно мене.
Приспів.
До ранку тримаю відчинені двері,
та серце – на за́суві впертих думок!
А десь у воді, в зачарованій сфері,
дві тіні цілуються в сяйві зірок!
Приспів.
