Сергій Губерначук – Паризька хроніка: Вірш

Все! Відвисі́в причіпленим до неба
на заднім плані на початку дії!
Тепер вдягтися – й вирушати треба
у справжній світ у пошуках події…

Тут, кажуть, сонце інколи буває
і можна навіть стрінути людину…
Я зараз, тільки очі заховаю
у окуляри темного пошиву.

Я бачу: зовсім не фанерний місяць
стримить у небі, зроблений на совість.
А це таке не паперове листя
примусило мене спалити повість,

де ви́сів я причіпленим до неба
фанерним місяцем, його зворотним боком,
де свіжий вітер порахує ребра
пропелером тринадцятого року…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Сергій Губерначук – Паризька хроніка":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Сергій Губерначук – Паризька хроніка: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.