На кінчиках пальців твоїх
миттєвості, стиснені в вічність.
Лише доторкнися смичком –
і ти їм даси свободу…
Вони утічуть аритмічно
повз нерви натягнених струн.
Це буде твій власний струм
із звуків чужого століття…
Це сльози моєї скрипки
на кінчиках пальців твоїх…
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – О, добре як, що любиш ти
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – Чемно відмовився вечір від ночі
(Оцінок ще немає)