Сергій Губерначук – Періоди коливань (Уривки): Вірш

А – Дух

Дух повіщає перейшовший,
що зараз Він у сфері цій;
хай шлях до Тебе якнайдовший –
Його перо в руці моїй.

Б – Створення Землі

Виходить з темряви на лоно
блискучий Бог, ядро землі,
жарина Сонця, мить споко́ну,
бажання нас в усій імлі!

До нього тягнуться породи,
збирається космічний пил,
покійні душі, мертві оди
загинулих часів і сил.

Горить у нім і не згорає
секунда, хвиля, забуття…
Вода знаходиться і грає,
й земля народжує життя.

В – Одноклітинна

Я коливаюся на хвилях,
мій розум – нуль, мій розмір – є,
мій океан – тонка ідилія –
мене об камінь розіб’є.

Одну, на цілий світ єдину
розбито на́впіл ще й навпі́л
мене просту одноклітинну,
щоб чоловік був, жінка й віл.

Г – Перші діти Землі. Смерть

Спадають кинуті Богом ліани
з вогких дерев, запохилених, у море.
Сонце на сході, мов посмішка в’яне,
і не встає, бо у чоловіка горе.

Помирає його єдина жінка,
їстоньки-питоньки віл відмовляється.
Нехай читач перегорне́ сторінку,
бо інколи так еволюція зупиняється.

Ґ – Другі діти Землі

Я відчуваюсь на собі,
як птах на крилах у повітрі!
Ти – бірюза, а я – рубін.
Наші діти – змішана фарба на палітрі.

Нам допоміг Господній час,
прихильність світова і зорі.
По смерті тих – створили нас.
Подивись, як ліани полощуться в морі!

О, Єво! Звабила мене.
Небесним яблуком годуєш.
Бог побачить, а хіть мине,
а де правда, що в пеклі ти вірною будеш?

Д – Древня Єва

Я читала колись про Всесвітній потоп,
про “кожної тварі по парі”,
і не вірилось якось, і брав озноб,
і кожен мій сон кошмарів.

Адже точно я знала, якщо Судний день, –
на мене чекатиме кара,
бо вже грішна занадто, щоб з-поміж людей
знайшлася для мене пара.

Ой, пішла я до церкви, ой, пала під хрест,
ой, мене не могли підняти,
ой, же ж надто слабка, ой, же ж кожен мій перст
хреста не стуляв, прокля́тий!

Так і здохну під брамою – знаю за що,
за яблучко з райського древа!
Ти тепер полічи, скільки років пройшло,
як зраджує древня Єва.

Дж – Релігійна інквізиція

Ісус повертає лице до Іуди,
а той поцілує в лице.
Ян Гус припадати до Біблії буде,
а потім загине за це.

Горить Жанна д’Акр – а планета не плаче,
вмирає нови́й Галілей.
Холодний терор інквізицій гарячих
до церкви зганяє людей.

Під брамами храмів чорти жебракують,
їм аура гріє задки,
малі школярі з інвалідів кепкують,
завчивши чудні́ матюки.

Стискається серце у кожної віри.
Надії й любові катма́.
Закрито на хмари високі ефіри,
і падає з неба зима.

Дз – Первісна община. Похорон вождя

Іде льодовик війною холодною.
Відступають углиб кроманьйонці.
Гуде вулкан висотою надводною
у південній пустельній сторонці.

Тепер стоянка великого племені
у долині десятого бога.
Помер вождь Аам, задушився в ремені
з шкіри вбитого ним носорога.

Дружину його при всіх забиватимуть
і його десятьох одалісок,
хай ідоли бачать, а люди – знатимуть:
смерть – то спокій, а життя – це ризик.

Е – Убивство Романових пролетаріатом

Я не простого роду-племені!
Ось вона – корона родини Романових!
Та не від то́го віддасте мені
діаманти її, що придбали обманом ви!

Я клас – робочий, трудівники ми!
Цими ось руками – смерть експлуататорам!
Кожна долоня з мозо́лями такими,
як два поля, зорані гусеничним трактором.

Зняти прикраси, одяг, чоботи!
А тепер побігай, а ми – постріляємо!
З багатством вашим багато клопоту.
У болоті вас один на одного поскладаємо.

Хрест відрубали церкві вчора,
а завтра і нам повідрубують голови.
Голосить Сибір за Уральськими горами:
життя – менший ризик, ніж влади полум’я.

Є – Африка

Африка. Пекло.
Зелені змії
по чорній землі
розповзлися далеко.
Чи буде злива?
Чи бруд цей змиє?
Чи, може, Африка – справжнє пекло?
Сонячні пальми
в пісок ступили.
Згасає краса соковитого листя.
Сахара з ними
заговорила
про те, як скоро планета з’їсться.

Афронароди
зійшлися докупи,
земля аж по обрій під ними прогнулась.
Дійшовши згоди,
зачали тупать
туди, де північ мені всміхнулась…

Ось я хворію
на малярію.
А ти інфікуєшся СНІДом, мій любий.
Вивів цей лакмус
сам Нострадамус,
поцілувавши заразу в губи.

Ж – Сільське господарство

У майбутнє селяни прийшли з вилами,
з граблями, ночвами і лопатами.
Вони сотнями років були щасливими,
а тепер їхню землю ввіслали асфальтами.

А тепер їм дають по свині на рило,
вищої якості, холодного коптіння,
а тепер вилучають у них вила
і обмінюють на тренажер для потіння.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Сергій Губерначук – Періоди коливань (Уривки)":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Сергій Губерначук – Періоди коливань (Уривки): найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.