– Підготуйте скафандр до роботи.
Одягніть, будь ласка, скафандр…
Десять,.. два, один, нуль.
Пірнули?
Як обстановка?
Доповідайте!
– Перша хвилина любові.
Політ нормальний.
Вірніше, занурення.
Друга хвилина любові.
Політ нормальний.
Море поводиться чемно.
Третя хвилина любові.
Політ нормальний.
Море – без змін.
Об’єкту кохання не виявлено.
Четверта хвилина.
Нормально.
Йде незначне завищення тиску.
Але, я гадаю, обійдеться.
Поки що дна ще не видно.
П’ята хвилина.
Підвищується рівень кисню.
Світла не вистачає.
Де та любов чортова?
Об’єкт уперто не реаґує.
Увага! здається є!
Шоста.
Це засвітилась акула. Тигрова.
Був змушений ліквідувати.
Пошкодила балон аварійний, зараза.
Та підвищуйте кисень!
Вас не чую.
Сьома.
Восьма.
Дев’ята.
Вас не чую!
Що ви там палубу драєте,
чи що?!
Кисень давайте!
Вільніше трос!
Любов’ю й не пахне.
Хоч сталось чимало подій.
Десята хвилина.
Темно, як у та́нку.
На восьмій хвилині…
Ало-о!
Доповідаю.
На восьмій хвилині…
як чуєте?!
щось безтілесне на восьмій хвилині
мене оточило
і ніби окутало спокоєм
і впевненістю в перемогу.
Невідомий якийсь об’єкт,
але безтілесний,
мов хвиля.
Огорнуло, зігріло і відпустило.
Десята хвилина закінчується.
Тиск – 280 атмосфер?
Дно.
Так, дно.
Пішла одинадцята.
Дно скелясте, нерівне, темне.
Кисню прошу!
Ви хочете, щоб я задихнувся?!
чи що? ідіоти!
Це не жарти!
Любові ніде немає.
Тільки губок налипло сотнями,
трохи світліше.
Та ні, їх тут тисячі.
Дванадцята.
Тринадцята.
Багата рослинність,
як у казках буває.
Корали (здуріти можна!) які! –
зразки відбираю,
усе, як домовлено за програмою.
Так, температура від’ємна?
Ні, двадцять один градус!
Гей, зафіксуйте!
Я більше не можу боротися з вами!
Чотирнадцята хвилина.
Кисень – нормально…
Флора і фауна в розквіті дивнім.
Знову тигрова.
Мимо пройшла.
Мабуть, уже не голодна?
Бачу печеру.
П’ятнадцята.
Ні, на шістнадцятій бачу печеру.
Зафіксуйте.
Кисню, будь ласка.
Буду спускатись.
Будова її вертикальна.
Трос відпустіть.
Дайте почутись вільніше!
Ще!
З вами ніколи любові не знайдеш!
Буду спускатись.
Сімнадцята.
Спуск нормальний.
Форма міняється на горизонтальну.
Печера, можна сказати, стандартна.
Звичайна собі печера…
Тут ціле сімейство крабів
коло ніші ледве помітної повзає.
Я з’ясував.
Тут ще один хід.
От краби, так краби!
Охороняють таємні ходи!
Вісімнадцята.
Кисень, о’кей!
Не розумію, що з тиском?
Світло б’є в очі!
Чекайте, тут кладовище…
древнє якесь кладовище,
освітлене сяйвом медуз,
але звідки медузи на цій глибині?
голубі і рожеві медузи.
Зафіксуйте!
Лежать плити.
Написано тут на одній…
по латині…
перекладаю –
“Тут лежить прах і дух не літає.
Бо тут покоїться глупа любов… –
(зафіксуйте!) –
… любов папи Урбана…”
Бог його знає якого?
не видно, затерлось,
і рік – невиразно,..
ледь-ледь провидняється трійка
і позначка “… ери ново́ї” …
Інша плита.
Тут уже французькою!
“Дух не літає. Прах спочиває.
Море дорівнює дух плюс прах.
Любов дорівнює дух мінус прах.
Тут загубилась нещасна любов
Жанни Д’Арк.
Рік 1431”.
Я краще буду фотоґрафувати.
(Двадцять п’ята хвилина.)
Бо тут ще є багато.
Ось італійською мовою!
“Море – єдине, що змогло
приборкати безумну любов
Фредеріко Феліні.
Рік 1994”.
Боже мій, українською мовою надпис!
з буквами “ен”, ніби “номер”:
“Любов не шукайте.
Вона повсюди.
А це лиш її незначний уосібник,
який поєднав у собі
любов до Землі і до Жінки.
Забута любов Мазепи.
Прибула з Бессарабії.
Року 1709”.
Плита мармурова,
і на ній
класно зображені наші події…
Як чуєте?
Анґлійською теж є окрема плита:
“Для нестандартної любові
надійне сховище
знаходиться лише на дні океану.
Любов – це королева… –
(королева – в лапках) –
… Мій океан – Фреді Меркурі мій.
1989 рік.”
Я так розумію, що вірно казати:
любов – це “Queen”?
Ви чуєте?!
Глухо…
Фіксуйте…
Двадцять дев’ята хвилина.
Любові своєї не бачу.
Тільки могильні плити.
З іноземними надписами.
Ось і німецькою…
Тільки скупо:
“Остання любов Гітлера.
1945 рік.”
Тиск майже відсутній!..
Я бачу мільйони джерел світла!
Море світла.
Тридцята хвилина…
Знову той дивний стан,
коли безтілесне щось мене обіймає…
цілує, і слів не потрібно.
Кисень!
Ні, не потрібен!
Я дихаю.
Зафіксуйте.
Трос.
Ні, не потрібен.
Я вільний.
Скафандр в обіймах розтанув.
Спасибі.
Я вільний! Любов моя дійсно жива!
Не потребую нічого.
Гей, там на Землі!
ви – вільні теж!
Пливіть по воді –
там любові немає.
Тут вона – тут!
Я не можу її описати…
Не турбуйте мене, благаю.
Підйому не буде!
Спасибі, ви – вільні!..
На́-за́в-жди́!
Цілуй мене ще.
А яка на плиті моїй дата? –
Прекрасно.
Цілуй мене ще.
