Поламали бузок над криницею,
обпатрошили – ані квіточки!..
Тин повалено, знято хвірточку
і зчаровано в ніч білолицюю.
Білолицюю, ще дівицею,
заворожено, ще й одурено –
городським ото зшури-мурено
під криницею, за криницею…
- Наступний вірш → Сергій Губерначук – Між цим і між іншим жиє однина
- Попередній вірш → Сергій Губерначук – Свята повія
(Оцінок ще немає)