Сивіє вечір зимовий.
Сніжинки тануть на склі.
У мене в гостях ти знову,
але ця зустріч без слів.
Ти спиш, мов стомлений анґел,
а сон колише свічу.
Кохання ладаном пахне –
й молитву я шепочу.
Приспів:
Пошепки, пошепки
я признаюсь тепер,
як чекала тебе.
Пошепки, пошепки
я відкрию себе –
я кохаю тебе.
У ніч морозну і сніжну
любов нас гріє обох.
Ти спиш так легко і ніжно,
але все чуєш, як Бог.
Я шепочу без упину
про те, що вже Новий рік,
що ти зайшов на хвилину,
щоб залишитись навік.
Приспів.
Нехай недовгою буде
моя щаслива зима,
але без тебе нікуди
я вже не хочу сама!
Сивіє вечір зимовий.
Сніжинки сплять на вікні.
Ти слухав цю колискову
і посміхався мені.
Приспів.
