Ви не бачили Митця?
Не аматора – знавця!
Він опише вам за гривні
два початки й три кінця!
Сяде в тумбу при соші́ –
й ві́рші строчить від душі.
Ну, такі вже примітивні,
ніби після анаші!
Щось про атомну війну
і про ядерну весну.
Рима – так, аби до складу!
Краще зрізати сосну!
Люди ходять, мов мерці,
носять дулі в кулаці.
То ламбаду, то баладу
пропонують їм Митці.
А народ купує хліб
і рахує кількість діб
поки вийде строк чи здохне
Президент-одноосіб.
Отже, вичхався нарід
на митецький свій приплід!
Хай за ним свинюка рохне
чи корова йде на лід!
Може б, це вже й був кінець,
та Митцю ввірвавсь терпець!
Він побіг шукати музу
від джерел аж навпростець!
Каже: “В іншого вкраду,
як у себе не знайду!”
І несе по пісні пузо
“у прохожих на виду”!
Назбирав довкола ґав –
тільки музу він не вкрав!
Бо її на Україні
ще ніхто до рук не брав.
То ж, чита́чу, витри рот,
з’ївши з ві́ршем бутерброд.
І затям, що в цій країні
у митцях – увесь народ!
