(блюз)
Ранкові троянди і лілії
в моє заглядають вікно.
Але не цілуй мене, милий мій, –
я кригою скута давно.
Твій подих давно не обпалює.
Твій дотик одразу болить.
А спільного часу так мало є –
цілунку прощального мить.
Приспів:
Прощай, мій небесний.
Прощай, мій земний.
Хто першим воскресне, –
не знаємо ми.
Якщо я загину, –
візьми мене в рай.
Прощай, мій невірний,
наві́ки прощай.
Від слів твоїх тихих прокинуся,
з словами твоїми засну…
Так звідки ж ця втома з’явилася
лише за розлуку одну?
Бажань твоїх більш я не вгадую, –
ти правди не маєш в очах.
Ми вдвох між коханням і зрадою,
що б’ються за нас на мечах.
Приспів.
Наза́вжди від тебе відмовлюся!
Візьму собі інше ім’я.
Коли ти не мною здоволишся, –
відкриється правда твоя.
Але поки впертий і мужній ти,
я, навіть віддавши життя,
не дам тобі, любий, збайдужіти,
бо я перед Богом – твоя.
Приспів.
… Прощай мій невірний –
вірний – вірний…
