Простір просотано просом простим,
прісно просіяним – лиш прорости!
Лиш оживи! Шилом вийшовши в шал!
Колос шовко́во сховавши під шаль!
Коло по колу котила літа
зе́рном по зе́рну земля прасвята!
З гречки – на просо, з роси – по стерні
босо гасали й згасали ті дні!
Захистком визріло золото нив
з пам’яті тих, кого голод гонив!
Зжер він жита́ й пшениці, і ячмінь!
Проса ж – не вижав! За просом – АМІНЬ!
